Колона Магдебурзького права - найстаріший з пам'ятників у Києві, зразок доби класицизму.
Поставлений на честь повернення Києву Магдебурзького права в 1802 році, яке воно вперше дістало ще у XV столітті. Цю подію кияни святкували три дні ілюмінаціями й балами, а пізніше зібрали 10 тисяч рублів на будівництво каплиці й пам'ятника з фонтаном. Автор проєкту — київський архітектор Андрій Меленський. Цегляний павільйон над джерелом було освячено 15 серпня 1802 року. Загалом будівництво було завершене у 1808 році.
1911 рік
Друга назва монументу — нижній пам'ятник святому Володимиру — пояснюються тим, що за однією з версій на цьому місці святий рівноапостольний князь Володимир хрестив дванадцятьох своїх синів. З 1804 року до пам'ятника розпочалися хресні ходи з метою освячення води.
Поступово колона прийшла в аварійний стан, вода в джерелі була непридатна для вживання. У 1843–1849 роках хресні ходи не проводилися. Історик Микола Закревський писав: «Залишилася тільки самотня обірвана колона у пам'ять про вже не існуючі права».
У 1861 році поклали початок відновленню монумента — на гроші скрипаля М. Демиденка очистили колодязь. У 1863 році пам'ятник перевели у відомство Києво-Печерської лаври. Закревський залишив спогади про те, що в той час внизу басейну були розташовані сім лебедів, з рота в яких текла вода. У 1867 році було проведено ремонт. У 1881 році Лавра офіційно відмовилася від володіння каплицею — через те, що вона розташована далеко від її території. За рік монумент передали Подільській Хрестовоздвиженській церкві, у 1906 році — Братському монастирю. У 1912 році було складено акт-огляд пам'ятника, огляд навколишньої території — колона знову прийшла в аварійний стан. Попри це, путівники досі запрошували до неї туристів і паломників.
У 1914–1915 роках спорудили сходи, що з'єднали Олександрівський узвіз (нині Володимирський) і набережну Дніпра.
Висота монумента — 18 метрів. Він являє собою колону тосканського ордеру, завершенням служить куля з хрестом. У радянський час хрест з монумента було знято, нині його відновлено. Постамент — три арки на цегляній основі.
Капітальний ремонт проводився у 1913 році під керівництвом Михайла Бобрусова, у 1963 році — Валентини Корнєєвої, у 1987 році — Ірини Малакової, Віталія Отченашка, Марії Кадомської. У 2013 році колону Магдебурзького права та прилеглу до неї територію відреставрували до 1025-річниці Хрещення Русі.
Нижній пам'ятник святому Володимиру є пам’яткою архітектури (охоронний No31) та історії (охоронний No260035-Н). Вхід з Володимирського узвозу і сходи від нього до колони є окремим об’єктом і мають свій охоронний No642-Кв.
Адреса: Набережне шосе 8.
Реставрація 2013 року:
