Пам'ятник митрополиту Петру Могилі встановлено на площі перед адміністративним корпусом Київської духовної академії і семінарії в Києво-Печерській Лаврі. Академія веде свою історію від Києво-Братської школи, а пізніше Києво-Могилянської академії, а відповідно тут Петра Могилу також вважають засновником. 2 червня 2007 року монумент освятив наступник Петра Могили на кафедрі Київських Первосвятителів – Блаженніший Митрополит Володимир (Сабодан).
Монумент створено за сприяння сім'ї Засух та присвячено 15-річчю Харківського Архієрейського Собору (1992 р.). Пам'ятник є бронзовим погруддям митрополита, що встановлений на кам'яний постамент. Митрополита Петра Могилу зображено в богослужбовому одязі, в руках він тримає відкриту книгу - Требник, складену ним за життя.
Зазначимо, що пам'ятник Петру Могилі також встановлено на території Міжрегіональної академії управління персоналом, а пам'ятну дошку на честь ієрарха-просвітителя встановлено на фасаді старого корпусу Києво-Могилянської Академії.
Петро Могила (1596-1648) – митрополит Київський, засновник найбільшого в Україні освітнього центру. Народився у Молдавії і був сином молдавського воєводи Симеона Могили, згодом господаря Валахії та Молдови. У 1600-х роках сім'я переїхала на Західну Україну, де багато зробили задля зміцнення православної віри. Петро здобув блискучу освіту: успішно закінчивши Львівську братню школу, поїхав на навчання до Європи. Здібний до науки юнак опанував не лише богословські, а й гуманітарні науки, загалом він вільно володів давніми (латинською та грецькою) та сучасними європейськими мовами. Після повернення додому 24-річному Петру Могилі як синові воєводи довелося йти на військову службу, під час якої у 1620 році він взяв участь у битвах під Цецорою, а також був учасником грандіозної битви під Хотином проти турецьких військ. У 1622 році він приїхав до Києва і відвідав Києво-Печерську Лавру, яка справила на майбутнього митрополита велике враження. У Києві він знайомиться з митрополитом Іовом (Борецьким), після чого молодий княжич кардинально змінює своє життя: він відмовляється від блискучої світської кар'єри та в 1625 році приймає чернецтво в Лаврі, а вже в 1627 році його вибрали архімандритом цього монастиря. Отець Петро намагався полегшити життя православних, оскільки становище Православної Церкви у католицькій Речі Посполитій було вкрай складним. Багато праць він також поклав і для відродження і Лаври, намагався повернути все, що в неї відібрали у важкі часи. Бачачи низький рівень освіченості українського священства та православного суспільства загалом, Петро Могила став удосконалювати українську освітню справу. З перших років керівництва Лаврою святитель згуртував навколо себе освічених людей і 1631 року відкрив на території монастиря школу, де могли навчатися понад сто людей. Незабаром Лаврська школа об'єднується із заснованою Ісаєю (Копинським) Києво-Братською, що діяла при Богоявленському монастирі на Подолі. Так було створено Києво-Могилянський колегіум, який згодом став знаменитою Києво-Могилянською Академією. Петро Могила докорінно змінив систему освіти у цьому закладі – розширив список дисциплін, додавши богословські, філософські та гуманітарні науки, запросив найкращих викладачів та забезпечив матеріальну базу, віддавши власні кошти. Усі будівельні роботи та подальше утримання викладачів та студентів Петро Могила здійснював власним коштом. У Києво-Могилянському колегіумі, орієнтуючись на програму єзуїтських колегій, у той час надавали найбільш якісну освіту та використали найкращі досягнення Заходу на благо православ'я. 1633 року архімандрита Петра обирають Київським митрополитом. На давній кафедрі київських першоієрархів Петро Могила з новою силою розгорнув активну діяльність у церковній, освітній, будівельній галузях та друкарстві. Новий митрополит ставив до священства суворі, але справедливі вимоги, адже розумів, що сила перетворень залежить від якості кадрів – ченців, священників, єпископів. Петро Могила розвинув і видавничу справу, зокрема, у лаврській друкарні почали друкувати твори святих отців. Унікальна ще одна робота митрополита Петра - Требник, що вийшов у 1646 році. Це, по суті, практичний посібник для священників по звершенню богослужінь. Требник Петра Могили став першим подібним виданням у східнослов'янському православному світі, а потім набув поширення не тільки в межах Речі Посполитої, а й у всій Східній та Центральній Європі. Важливою сферою активності митрополита була будівельна справа. Він відновив і прикрасив Софію Київську, що тоді стояла напівзруйнованою, провів розкопки Десятинної церкви, де знайшов гріб з мощами Київського князя Володимира, і на тому місці збудував невеликий храм. За його розпорядженням було відновлено церкву Спаса на Берестові, Михайлівський храм Видубицького монастиря та низку інших. За часів митрополита Могили Київ утвердився як центр для всього православного населення не лише України, а й Польщі та Литви. Помер святитель у віці 50 років. Київському колегіуму він залишив величезну на той час суму - 81000 злотих, а також усю багату бібліотеку. Митрополита Петра Могилу поховали у склепі Успенського собору Лаври. У 1941 році цей храм підірвали, а оскільки вибухівка була закладена біля самого труни святителя, його останки були повністю знищені, а збереглися тільки срібні пластини з гербом роду Могил та епітафією, виявлені археологами в 1982 році. 1996 року, з нагоди 400-річчя від дня народження, Українська Православна Церква канонізувала митрополита Петра Могилу у лику святих.
Адреса: вулиця Лаврська, 15.
