Трапезна церква або трапезна палата з церквою в ім'я преподобних Антонія і Феодосія Печерських є вагомою складовою історико-архітектурного ансамблю Києво-Печерської Лаври. Її розписи та внутрішній декор належать до найкращих зразків українського монументального мистецтва кінця XIX - початку XX століть.
Історія
Трапезна церква розташований на верхній території Лаври, навпроти південного фасаду Успенського собору. Її розташування та загальна побудова с палатою є незмінними з 1638 року. У 1684-94 роках коштом київського міщанина М. Максимовича було зведено муровану Трапезну палату з церквою в ім’я апостолів Петра і Павла. 1720 року, після відновлення від пожежі, храм освятили на честь Дванадцяти апостолів.
Наприкінці XIX століття будівля стала вже замалою, а її технічний стан – незадовільним. У 1893 році монастир ухвалив спорудити нову Трапезну церкву з палатою в ім'я преподобних Антонія і Феодосія Печерських. Того ж року архітектор Володимир Ніколаєв склав проєкт нової споруди, яку звели у 1894-95 роках на місці храму, який розібрали.
За малюнками та кресленнями Ніколаєва виготовлено десять чавунних колон для Трапезної; 1895 року на фабриці металевих виробів Валькера — десять металевих хрестів: вісім — на церкву, два — на Трапезну; майстрами Герстофа — металеві ажурні стулки дверей між церквою та палатою. Того ж року збудували цегляну огорожу від північно-східного наріжжя церкви. Освячення Трапезної церкви з палатою відбулося 13/25 серпня 1895 року.
У 1902 році підлогу Трапезної палати та церкви виклали пірогранітними плитками, зробили мармурову солею, у вівтарі настелили дубовий паркет. У 1902-04 роках було влаштовано вентиляцію та парове опалення. 1906 року позолотили бані. За малюнками та кресленнями Щусєва було виготовлено кіоти, металеві частини іконостаса, лампади, підвіски, ризи для ікон, бронзовані металеві ґрати огородження солеї тощо. У 1909-10 роках замість дерев'яного встановили мармуровий іконостас, виконаний київською фірмою Дрекслера і московською фірмою Риндіна (позолота, карбування).
За описом 1920 року, Трапезна палата використовувалася за призначенням. У ній стояли 24 дубові столи, 40 лав. На другому поверсі розміщувалися келії. У 1923 році приміщення було передано Лаврському музею культів та побуту. Церква за орендною угодою використовувалася за прямим призначенням до осені 1924 року, коли її також передали музею. До 1941 року тут містилися реставраційна майстерня, аудиторія Всеукраїнського музейного містечка, музейні приміщення.
У 1941 році будівлю пошкоджено внаслідок вибуху в Успенському соборі — частково зірвано покрівлю даху. Значних руйнувань зазнала у 1942-43 роках від дій контори з розбирання лаврських споруд. У 1945 році розпочали ремонтно-консерваційні роботи, у 1965 році завершили ремонт в інтер'єрі церкви. У 1985-86 роках було настелено мармурову підлогу в церкві. У 1973-81 та 1988-90 роках здійснено реставрацію монументального та станкового живопису. У 1991 роках відремонтовано фасади. Реставраційні роботи були поведені у 2012 році.
Архітектура
Трапезна церква Києво-Печерської Лаври вирішена у російсько-візантійському стилі з характерною півциркульною формою прорізів, відзначається пірамідальною побудовою і виразним силуетним вирішенням. Внутрішнє планування зального типу — восьмигранне приміщення церкви через широку арку сполучається з першим поверхом трапезної зали. Головний об'єм церкви завершує велика півсферична баня, діаметром близько 20 м, прорізана в основі 32 арковими вікнами. Взірцем для неї став верх собору Святої Софії в Константинополі-Стамбулі.
Стіни цегляні, тиньковані й побілені, цоколь пофарбовано у чорний колір, орнаментальні декоративні деталі на фасадах поліхромні. Різні за формою дахи (баневі у церкві, вальмовий над Трапезною) вкрито покрівельним залізом, пофарбованим у зелений колір, маківки декоративних баньок з хрестами (сім — над церквою, одна — над Трапезною) позолочено. З центральної цибулястої маківки з хрестом розходяться позолочені промені, що утворюють на сферичній покрівлі рисунок восьмираменної зірки.
Розписи
Розпис інтер'єрів у техніці олійного живопису виконали відомі митці. Генеральне рішення системи розписів належить архітектору Олексію Щусєву, детальна розробка та втілення — художникам Івану Їжакевичу, Андрію Лакову, Григорію Попову. 1903 року було завершено монументальний розпис у трапезній залі, 1910-го — в церкві.
В оформленні інтер'єра церкви домінує розпис склепіння бані, акцентований світловим колом вікон, виконаний Їжакевичем. Це просторово цілісна есхатологічна сцена небесного з'явлення Христа у славі. Він також виконав сім найбільш мистецьки значущих складних сюжетних композицій та 56 однофігурних зображень. Серед них: «Спаситель на троні в оточенні архангелів», «Богоявлення Господнє», «Різдво Христове», «Воскресіння Христове». Попов написав композиції: «Тайна вечеря», «Божа Матір на троні з преподобними Антонієм і Феодосієм», «Розп'яття Господнє», «Нагірна проповідь», «Насичення п'ятьма хлібинами п'яти тисяч» та ін. Також Попов написав 30 ікон для іконостаса та закриласних кіотів. Центральна вівтарна апсида має живописне обрамлення з мотивами винограду, конвалії та листя каштана. Над конхою вміщено композицію «Спас Нерукотворний», у консі — «Богоматір Печерська». Це також роботи художника Попова.
Головну роль в оздобленні інтер'єра трапезної палати відіграють настінні розписи. Серед пишної орнаментики обрамлень з орієнтальними та екзотичними мотивами, зокрема, пальми, арабески, лотос, на південній стіні намальовано багатофігурні композиції «Дивовижний лов риби» та «Ісус Христос в Еммаусі», виконані Поповим. Пензлю Їжакевича належать центральний плафон з композицією «З'явлення Божої Матері апостолам», «Успіння Пресвятої Богородиці» та ін.
Адреса: вул. Лаврська, 15.
За матеріалами pamyatky.kiev.ua
Реставрація 2012 р.
Могила державного діяча Російської імперії Петра Столипіна
