Садиба по вулиці Саксаганського 112А - зразок капіталістичної житлової забудови, оформленої в традиціях київської архітектури кінця XIX століття. Є пам’яткою архітектури (охоронний №108).
Історія
Садиба складається з головного будинку (112А) та флігеля (112Б). Головну будівлю споруджено під наглядом автора проєкту, флігель - архітектора Миколи Гарденіна.
В січні 1918 року садибу пошкоджено під час артилерійського обстрілу червоногвардійцями. У 1930-х роках експертне обстеження флігеля, що перебував в аварійному стані, провели архітектори Миколай Даміловський та Олексій Кобелєв. Тоді ж здійснено його капітальну реконструкцію з переплануванням приміщень та зміцненням фундаментів. Ремонтні роботи у садибі проводились і пізніше, зокрема, 1956 року. Тил ділянки внаслідок значного перепаду рельєфу укріплено цегляними підпірними стінами.
На сьогодні будинок в нормальному стані, але фасад потребує косметичного ремонту. Помітні руйнування елементів декору.
Архітектура
Головний будинок зведено у 1898-1900 роках. Це чотириповерхова з цокольним поверхом, цегляна, пофарбована, у плані прямокутна споруда. Має двосхилий з бляшаним покриттям дах.
Будівля оздоблена у стилі історизм з елементами неоренесансу. Композиція фасадів симетрична, на головній осі - парадні й чорні сходи.
Перший поверх рустований, в оздобленні інших поверхів широко застосовано гіпсові деталі. В пишному декорі використано жіночі та лев'ячі маски у замкових каменях вікон, орнамент: «гротеск» - у ризалітах, рослинний - у підвіконнях. Будинок увінчує розвинений карниз з модульйонами, центральний ризаліт - напівциркульний фронтон з гербом в овалі. Вирізняються лиштви центральних вікон, що складаються з пілястрів з орнаментом із монет. Над головним входом рельєфне пано-десюдепорт із зображенням серед виноградних грон амурів, які читають книжку й грають на сопілках. Проїзд у південному крилі має перекриття з плафонами, оформленими овальними й циркульними розетками. Над отвором проїзду - картуш у лапах грифонів, в якому вміщено дату будівництва - 1900. Шпиль у завершенні центральної осі фасаду втрачено. Бічні фасади вирішено у вигляді глухих брандмауерів.
Інтер'єри також насичені декором. Входи у три квартири зі сходових майданчиків оформлено ошатними порталами під розвиненими фронтонами з жіночими масками. Стіни вестибюля розбито на фільонки й увінчано рослинним фризом.
Відомі мешканці
У 1901-04 роках у квартирі №22 проживав Олександр Радціг - вчений у галузі теплоенергетики, декан механічного відділення Київського політехнічного інституту, засновник і керівник лабораторії парових двигунів, основоположник паротурбінобудування.
У 1910-х роках у садибі містилися школа співу й оперний клас М. Вронського; приватний жіночий навчальний заклад 1-го розряду О. Домонтович-Щипило.
За матеріалами pamyatky.kiev.ua
